***

.....Зірватись раптом серед ночі: хто ти,
мій невідомий, вінчаний колись?
Життя біжить, як стрілка на колготах –
від п;ятки (де душа) кудись увись.

Пряменько так. Хутенько. Не-вмолимо.
Чи не-втолимо? Не-втулимо? Не?
...Ще - паралельно.
Але ж мимо, мимо
твоя душа повз мою промайне,

Мов хвіст комети... як її... Галлея?
Зірватись серед буднів: де ти є,
Пігмаліоне? Сонна Галатея
тобі яєчню вранці подає

Таку окату, жовту, як кульбаба...
...Євроремонт... Євростандарт. Муляж.
І Галатея – українська баба,
зодягнута в словесний камуфляж –

щоб не боліло! Сніг забілить біло...
Поправлю грим, на вилиці – рум’яна...
І поряд тіло.
Гарне, але – тіло!
Я - Несміяна? Ще й яка Сміяна!

Зірватись знову... А тоді летіти
На третє коло: дім, сім;я, робота...
І по дорозі  сірий лак купити –
Щоб упіймати стрілку на колготах.

13.11.2007