Моє місто плаче,
Сховане й забуте.
Я вас всіх не знаю,
Вас не знаю,люди.
Кожний тут окремий,
Вільний і самотній,-
Люди,це нестерпно:
Нищити дороги.
Розривати стріли,
Розплітати руки,
Тишу відчиняти,
Вірячи у муки.
Знову щось губити,
Знову щось втрачати,
Забувати жити,
Серце забувати.
Будувати стіни,
Будувати сірість,
Скошувати сіном
Купідонське пір'я.
Йти,кудись спішити,
Забувати ключ.-
Душу відчинити
Сказано: Забудь!
Забудь все,що було,
Все,що,може,буде-
Хто придумав здуру
Дивне слово-"люди"?
Ти тікаєш в сірість,
Зачиняєш шибки,
В мертвій тиші скиглиш,
Що не можеш жити.
Дихати не можеш,
Спати забуваєш-
Диво,в що ти віриш?
Кому довіряєш?
Чому ти-самотній?
Звідки і для кого?-
Ти всіх вибач просто,
Ти не винний,хлопче!
Встань і підведися,
Розтули долоні,
Дай очам розкритись,
Знову,це не боляче.
Вірно встань з підлоги,
Підійди до ліжка,
Ляж і виспись трохи,
Хлопче,всі ми грішні.
Це не гріх великий,
Якщо тінь упала,
Гірше,якщо й потім
Ти не підійнявся.
Гірше,якщо зовсім
Не старався встати-
Так,малий,це страшно,
Якщо ти останній,
Якщо дружню руку
Не дано тримати,
І ніхто не змусить
Тебе підійнятись.
Але ти повинен!
Ти ж в дитинстві вірив!
У своє майбутнє!-
Невже все змінилось?
Чому зараз плачеш-
Змучився,втомився?
Ти втомився спати
На підлозі тісній?
То чому б не встати,
Розім'яти плечі?
Чого ти чекаєш?-
Хлопче,ми не вічні!
Ти хотів радіти,-
Так радій і зараз!
Ти живеш на Світі,
І ти зможеш,правда.
Світ-він кольоровий,
А не чорно-білий,
Він тебе чекає
За свободу битись.
За нас всіх,до крапки,
До останніх сил.-
Йди і не здавайся,
Адже ти-ЛЮДИНА !