Цей вірш - переклад на українську "Ангелів" (http://stihi.ru/2010/04/11/5132)
Не змовкають вокзали, мигає реклама,
Пише дощ SMS-ки на глянці вітрин,
Так незвично – немов чорно-білі екрани
Демонструють уривки забутих картин.
Фантазуючи, дощ розфабовує стіни –
Там відбитки світанків і мрії весни,
Ну а в стилі нуар намальовані тіні
Всіх минулих негод, що бентежили сни.
Ніби пульс на зап’ясті квітневої ночі,
Крапель шепіт, що трохи нагадує блюз,
Соромливо якось опускаючи очі,
Плаче небо, зажурене зранку чомусь.
Вікна навстіж, та небу здається замало,
Йому тісно в периметрі душних кімнат,
На похмурість сьогодні воно проміняло
Учорашній казковий нічний зорепад.
Мабуть, пишеться десь загадковий сценарій,
Ангел вперто шукає собі двійника,
Та новин із небесних прес-служб-канцелярій
Ще нема... там якась невідома рука
Все гортає сторінки можливих сюжетів,
Обираючи кращий із них на свій смак –
Той, в якому є простір для мрій і їх злетів,
Де для крил – повсякчас дозволяючий знак.
Ну а поки що все, як було... все незмінно –
Той же дощ, правда, зараз вже є відчуття
В нього такту і ритму, римує сумлінно
Гамір міста і тишу німу забуття.
Той же дощ... ні на мить усю ніч не змовкає,
Місто тоне у тому ж коктейлі вогнів...
І по усмішці й погляду ангел шукає
Двійника собі в світлі блідих ліхтарів...