***
Когда из ущелий подымется мгла и на
берегу одичалом в цене снова чистая будет бумага,
приди, я с тобою хочу допить эту чашу вина -
гуцульской горной осенней зеленой влаги.
Но клич мой бьется в сетях окольцованной птицей,
пульсирует в руслах вен, и такая пропасть меж нами,
что если тебе суждено мне присниться,
ты появляешься под чужими обличьями и именами.
Все же твое присутствие чувствую я подчас,
но проснусь и тут же покорно попаду под опеку
мысли,что время уклоняться от объятий для нас
будет длиться по крайней мере до скончания века.
с украинского перевел А.Пустогаров
Коли з улоговин підніметься мряка, коли на
здичавілім березі знову в ціні буде чистий папір,
прийди, я хотіла б з Тобою ділити зелені вина
гуцульської осені у холодних келихах гір.
Ці запросини б'ються в безоднях, мов окільцьований птах,
пульсують у руслах вен, непідкорених нами.
Я ж, натомість, так старанно уникаю думок про Тебе, що навіть в снах
Ти з'являєшся під чужими обличчями й іменами.
Та все ж впізнаю атмосферу Твоєї присутності і щораз,
прокидаючись, упокорено віддаю себе під опіку
думці, що час ухилятися від обіймів для нас
триватиме щонайменше до закінчення віку.