Зима

І знову залишилася сама
У цім пустім і необжитім домі
А в серце підкрадається зима,
Воно вже не чекає подарунків долі...

Самотність стала звичною мені
На тротуарах пожовтіле листя
Я бачу перший сніг вже на вікні
А на душі - розірване намисто.

Блакитне небо. Тьмяне сонце.
Птахи вже не співають похвалу йому.
Все навкруги завмерло. Тільки серце
Продовжує любити цю зимУ.


Рецензии
Самотність - близька мені тема. (При нагоді клацніть "Жінку-Осінь"). На щастя, це не сталий стан душі. А якщо в серці живе любов - до осені, до тієї ж зими (сприймаю це, як любов до життя у всіх його проявах) - то у будь-яку мить самотність може покинути його, чого бажаю і Вам і Вашій ліричній героїні.

Ольга Глапшун   26.01.2011 12:05     Заявить о нарушении
Дякую за Вашу увагу до моїх віршів. Дуже приємно почути від Вас ці слова. Обов"язково перегляну "Жінку-Осінь".

Юля Блюсович   26.01.2011 19:34   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.