Із невимовного жаху
ти збудував собі храм...
людство вклоняється страху
по чужоземним церквам...
Страх розтинає свідомість.
душить, паплюжить, вбива...
попіл лишає натомість
й збиті в молитви слова...
Люди у прірву крокують,
страх роздира кожну думу
хто навіжених врятує
від кайданів, болю й глуму?
Церква зі страху ковтає
тих, хто занадто слабкий,
хто своїх предків не знає -
має у серці лиш гній.