Я, прокидаючись, почув
Когось в моїй родині:
„А подарунки можна вже
Покласти під ялину”.
Я випадково зрозумів
Теревені дорослі:
Святий Микола, Дід Мороз –
То вигадки казкові!
А подарунки в Новий рік
Завжди батьки купляють.
Коли вночі всі ми спимо,
То нам їх підкладають.
Відразу скис я, спохмурнів,
Щось сумно мені стало:
Невже чарівників зими
Завжди не існувало?
Та заспокоїла мене,
Утішила бабуся:
„Якщо ти віриш в них, вони
В твоїй душі знайдуться.
Вони, як янголи з небес,
Приносять в дар везіння,
Любов, здоров’я чи талант,
Чи успіх, чи терпіння.
А іграшки даруєм вам,
Щоб їх не забували,
Щоб мали в серці доброту,
Прихильність, співчували.”
І усвідомив я тоді:
Цяцьки вони не дарять.
Бажання, що омріяли,
Здійснить допомагають.
То все ж маленьким не скажу,
Хай буде їм на втіху,
Коли уранці ті знайдуть
Машинку, ляльку, дзиґу.
18.12.2008