Гудит огонь-веселый сатана
И рвется красным хохотом из печи.
А я челом припала к тьме окна,
И вновь печаль берет меня за плечи.
Сама пошла, чтоб унялась тоска,
Чтобы найти хоть капельку спасенья,
А мысли голубями в облака,
В поля, и ищут там в дали забвенья.
Сама ушла в снега и глухомань,
Чтобы убрать душевную отраву,
Нашла же - горькую печаль светань,
Невыброженную вкушаю брагу.
Жду чуда,вспомнишь что меня, поймёшь,
Читаю ночи до рассветов серых,
А любишь -и без адреса найдешь
Вот эту хату за морями снега.
И отплываю я совсем одна
Через окно в холодный зимний вечер,
И спит в печи веселый сатана,
Уткнулся жаром в лапы головешек.
Гуде вогонь -веселий сатана,
червоним реготом вихоплюється з печі...
А я чолом припала до вікна,
і смуток мій бере мене за плечі.
Сама пішла світ за очі - аби
знайти від тебе крихту порятунку.
Мої думки, як дивні голуби,
в полях шукали синього притулку.
Сама втекла в сніги, у глухомань,
щоб віднайти душевну рівновагу.
І віднайшла гірку печаль світань,
І пью, немов невиброджену брагу.
І жду якогось чуда із чудес.
Читаю ніч, немовби чорну книгу.
Якщо кохаєш,- знайдеш без адрес
оцю хатину за морями снігу.
І відпливаю поночі одна
на кризі шибки у холодний вечір,
І спить в печі веселий сатана,
уткнувся жаром в лапи головешок.