Даруй обман, мій Сірий, мій Вовчиську.
Я не твоя правдива вовча мати.
Повік тобі про те уже не знати –
Яка щемлива ласка материнська.
Яка то сила – вовча зграя горда.
Фіаско в ловах жахом не насниться.
В гарячій крові жертви – насолода.
Як нагорода – молода самиця.
Я вдячний, Вовче, за любов і чулість.
За розуміння настрою виразне.
За шанування – щире, без сарказму.
Без лестощів. То у людей – байдужість.
З тобою щемно й задушевно так…
І не наскакуй, Брате – я вожак…
2010