Знову кличуть осінні дороги
бо життя-нескінченний перон!
Тут надія і біль,і тривога...
Мама плаче...Мовчить дід Мирон...
У садочку зітхнула калина,
та й схилилась від суму на тин.
Розтавання-найгірша хвилина!
Ти колись зрозумієш це,син!
У плацкартному їду вагоні,
чи уносить край світу літак,
моє серце завжди в Краснодоні-
там росте мій маленький козак!
Не забути рожеві світанки
і під хатою груші рясні,
і оті вишивані фіранки
на святому,як мама вікні...
Повертаюсь! Мене урочисто
на зорі привітає бузок!
Здрастуй,рідне-ріднесеньке місто!
Здрастуй,кожний рідненький струмок!
Чую кращу із кращих симфоній!
Ой,спасибі,шпаки-скрипалі!
І насіння моє в Краснодоні!!!
І коріння моє в цій землі!!!