І ще один день пройшов даремно,
І ще один день вона прожила нікчемно...
Ще на день старша стала,
І ще на день вона нижче впала...
І ще один день без кохання та ласки,
І ще один день після Пасхи...
І ще на день скоріше літо,
І ще сильніше починає серце нити...
І ще на день більше грішить,
І ще на день більше мовчить...
Знову ніч... Знову думки...
Знову дорога... Треба далі йти...
Сил вже нема продовжувати жити...
Знову сидить, плаче, не знає, що далі робити...
Знову день і знову навчання...
Вона виконує свої завдання...
Говорить, сміється та плаче,
Та в житті інших нічого не значить...
Знову ніч, але вже нема думок...
Вона плаче, забилась в куток...
В руці лише ручка та паперу лист...
Сидить, думає про його зміст...
Біля ніг ніж та стрічка червона,
Така яскрава, неначе нова...
Мертва тиша, легенький натиск...
Це був її останній писк...
Більше її ніхто не чув...
Весь світ про неї забув...
Залишився лише лист з стрічкою червоною,
Такою яскравою, неначе новою...
Причину її смерті ніхто не знав...
А найближчі в сльозах: "Просто її світ дістав"...
26.04.09