Послухай но мене єпископ,
Пресвітер, батюшка, чи дьяк.
Хотів тебе я запитати,
Чи любиш Бога ти, і як?
—Люблю я Бога дуже сильно.
На «іноязиках молюсь»,
Палю свічки, пощусь, співаю.
На грішних навіть не дивлюсь.
Я не курю, не п’ю, не лаюсь,
Не йду в злоріків зібрання.
Ходжу любити Бога в церкву.
Я – праведник, а ти – «свиня».
Он подивись, лежить під тином,
В грязюці, п’яний, обіцявсь.
До мене руку простягає,
Тож мабудь трохи вже проспавсь.
—Іди «гидота», відчепися.
У церкву йду, святий бо я.
Що кажеш, вхопить тебе «білка»?
Нуто проблема не моя.
Та все одно, тебе Ісус кохає.
Проспись, помийсь, до церкви приходи.
Я – люблю Бога, ти – лежиш в калюжі.
Не притуляйсь гидкий. Від мене відійди.
Я ж проповідую сьогодні
Про милосердя та любов.
Про те, як я кохаю Бога,
Котрий пролив за мене Кров.
А ти смердиш наче усрався.
Чекай, а може ти помер?
А якщо ти незнав Ісуса?...
Але то потім, а тепер
Я проповідую у церкві.
Я розкажу вам про любов,
Як треба Господа любити…
Під тином хтось лежить ізнов.
***