Чому такі мої вірші?
Ну, як би вам сказати?
Набридло лицемірити,
Набридло вже брехати.
Набридло вже у зібранні
Казати, що все гарно.
Бо лицемірря це усе
Проходить для нас марно.
Бо знаю треба правду,
З любов’ю говорити.
Можливо, хтось подумає,
Що треба щось змінити.
Змінити треба у собі,
У серці виправляти.
Аби дозволив нам Господь
Пораду комусь дати.
Міняти треба погляди
Та висновки робити,
Чи хочу я насмішками
Ісуса знову вбити?
Чи хочу осуджати я
Братів та нарікати.
Цим самим Богу Господу
В руки цвяхи вбивати?
Чи буду я, як фарисей,
Щоб і не підступились?
Тоді Ісусу у чоло
Шипи із терну впились.
Чи гроші нагрібаєш ти,
Закон переступаєш?
То знай в печінку Господу
Ти піку застромляєш…
Тому такі мої вірші
Із серця вириваються?
А ті, до кого є вони,
Нехай пооблічаються.
Така сьогодні правда,
І я її кажу.
А вас мене підтримати
У Бога попрошу.
*****