Вона любить плакати в дощ,
Коли її сліз ніхто не бачить...
Вона сприймає його слова всерйоз,
А для нього вони нічого не значать...
Вона любить, коли він дарує квіти їй,
Навіть нехай вони і не реальні...
Вона обожнює дивитись як граються діти,
Дивитись в очі їх благальні...
Вона закохується в нього,
Нехай він один із неправильних...
Вона не буває в сні у нього,
Хоча вона одна із праведних...
Вона любить, коли він сниться їй
У сні наївному та простому...
Вона любить, коли він пише лише їй одній,
Нехай і в просторі німому...
Вона плаче лише в дощ,
Щоб її сліз точно ніхто не бачив...
Вона просить Бога забути його,
Щоб він для неї нічого не значив...
5.05.09