Пробач мене за всі мої образи,
За помилки мої приносячі відразу,
За всі слова гостріші за ножа -
Це все моє, це все моя вина.
Пробач за те, що часом не писала,
Що часто плакала, а часом і мовчала;
Пробач за те, що була егоїстом,
Що жила із зовсім іншим вмістом.
Пробач за те, що часом і брехала,
Що в мріях іншого плекала,
За те, що низько я літала
Й перед тобою на коліна впала.
Пробач мене за ті несказані слова
Й за ті, що сказані були зі зла;
Пробач за ту любов палку
Й за ревність всю мою пусту.
Пробач, що скажу ще не раз
Як гарно світить той алмаз,
Котрий давно вже відсвітив
Й далеко в море він відплив.
Пробач мене за те, що я така:
Твоя, а іноді й чужа,
За те, що часом я складна,
Чи замкнута, чи просто не така.
Пробач, що ще життя псувати буду,
Та ти все ж знай - тебе я не забуду:
Ні в час біди, ні в щастя мить,
Ні в сміх, і ні в коли болить.
Та якщо в лиху годину
Забуду про тебе, про провину -
Ти зла на мене не тримай,
Згадай про все й прощення дай.
12.11.09