Безсоння...Осінь...Вітер...Злива...
І сива ніч,і я вже сива...
Пливуть кудись,як безліч хмар
роки мої-важкий тягар...
Тривога...РОзпач...Біль...Скорбота...
А я жива,жива Істота...
І ще не знаю до ладу
чому прийшла,чому піду...
Ущухла злива...Ліг серпанок...
Дивлюсь у вікна...Де ж світанок?
Коли з нудьгою віч-на-віч,
неначе рік осіння ніч...
Ось перший промінь на тополі!
Виходить сонце із неволі!
Тікають хмари крадькома!
Нема нудьги!ЖалЮ нема!
Збираю сонце у долоні!
Хіба ж то лихо-сиві скроні
і трохи зморщене чоло?
Душа-безсмертне джерело!!!
Так,сива я...Але життя-
чудовий шлях у Майбуття!
А туга й біль-звичайна річ,
коли не спиш в осінню ніч...