Сестро моя!Я пишу з-за кордону...
Тут,у Росії, дозріли хліба...
Добре живеться мені біля Дону,
та Батьківщину забудеш,хіба?
В мене все є:і хатина,і діти...
Дон красивіший,ніж тихий Донець...
Тут все,як дома-і птАхи,і квіти...
Лиха б не знала,якби не чебрець!
Сниться щоночі:під Трійцю на скелі
знову розквітла та Божа трава!
В мене все є,а живу,як в пустелі...
Що ж воно,сестро,за дивні дива?
Сниться щоночі:чебрець я збираю!
Очі відкрию-відерце пусте...
Сестро моя,хоч у тебе спитаю:
"Чом у Росії чебрець не росте?"
Буду чекати зрання листоношу...
Буду щодня зустрічать поїзди...
Хай всі кордони здригнуться!
Я прОшу:"Сестро моя,приїзди,приїзди!"
В мене все є!Ген,нічого не треба!
Тільки ковточок водиці з Донця...
Тільки шматочок Вкраїнського неба!
Тільки малесенький кущ чебреця!
Тільки із нашого двОру каміння,
й трохи пісочку,і жменьку землі!
Я той чебрець посаджу,а насіння
хай вже збирають онуки мої!
Може чебрець приживеться край Дону...
Тим я втішаюся!Тим я живу!
Боляче,знаю,везти з-за кордону
рідній сестрі в подарунок траву...
Любу сестру-материнську кровинку
вдарить під-дих прикордонний стовпець...
Митник спита:"Що везеш,українко?!"
-"Землю і небо,і воду й чебрець!!!"