Горить зоря та не згасає
У небі темно-голубому,
У серці досі ще палає
Вогонь, присвячений Святому.
А спогад й досі виринає
Про долю Старого,
Серце досі він ще крає
Про життя убоге.
Він жив, мабуть, лише для того,
Щоб жили інші після нього.
Він вчив навчатися чужого
І не цуратися свойого.
Вчив любити волю він
До божевілля, до болю,
І не боятись жодних стін,
Боротися за вільну долю.
Він наш Кобзар,
Він наш Спаситель,
Він наш Титан,
Наш єдиний Вчитель.
3.03.10р.