Я вияснила річ одну для себе,
Що прагну я до того неба,
Де вже немає темноти,
Де світло – Ти, Господь мій, Ти.
Де стільки радості без смутку,
Любов не жметься у закутку,
Де місце затишку й тепла,
Співає в щасті тім душа.
О Боже, як би я хотіла
Покинуть цеє грішне тіло,
Піти туди, де тільки Ти
Обгорнеш сяйвом повноти.
Втомилась, Боже, так втомилась
На цьому шляху і молилась,
І падала до Твоїх ніг,
О, тільки б Ти мене зберіг.
Зберіг від гордості, спокуси,
Від хитрощів. І, як молюся,
Прийми молитву з моїх сліз,
Де б не була б я, Боже, скрізь.
О, Боже милий, як я хочу
Заглянуть ще раз в Твої очі,
Які я бачила в той раз,
Коли мене Ти, Боже, спас!
Я хочу бачить Твоє світло,
До всіх звертатися привітно,
І кожен раз, у кожнім слові
Дай щирості мені і дай любові.
І хай молитва ця проста
Прилине до Твого Хреста.
Там Ти здолав навіки смерть,
І дав надію – віри твердь.
Та бачив всі мої провини,
О, милосердя Твого ниви –
Вони й сьогодні розцвіли
Й до неба думки піднесли.
До того неба, де ніколи
Не видно сліз, не буде втоми,
Де вже немає темноти,
Де світло – Ти, Господь мій, Ти.
4. 03.02.