;В полоні пристрастей притомних
Я не шукаю тебе знов
И вже не бачу я любов,
Лиш почуттів чергу скоромних.
Я не бажаю тебе бачить!
Та за любов я поважаю.
І навіть точно я не знаю,
Про що душа моя так плачить.
Гаряче серце палить груди.
Я мушу відпускать тебе.
Не скоро біль моя мине,
Не скоро все простять і люди,
Закривши очі, повертаю
Тобі все те, що загубила,
З тобою разом що зловила
І про самотність не питаю.
Вже знаю, що не зрозуміють
Мій вчинок люди...Хай гадають,
Що слабкість і любов ломають!
Та так кохати не зуміють...
Прости і ти! Минай, бувай.
Вже келих яду хоче дії,
Я залишаю тут всі мрії
І – в небо! Може прямо в рай...