Пристрасно стискаю я твої долоні,
І тремтить сльозинка у моїх очах:
Як тебе покинуть, як не буть з тобою,
Розійтись шляхами – ну скажи ти, як?
Ти, мій любий, - Всесвіт; ти – Моя країна;
Ти – моє бажання і моя любов.
Я без тебе, любий, на шляхах загину,
Бо без тебе стигне в моїх венах кров.
Як без сонця жити – так без тебе, милий,
Як птаху летіти в бурі небуття…
Я – ти не дивуйся! – не така й смілива,
Щоб нове почати, та пусте життя.