Твоє «потім» не варте поту.
Твоє «потім» – мана, фантом.
Ті, що були – ліміти й квоти –
Вичерпані нА всі сто.
«Після», «колись». – Я хочу зараз,
Бо маю одне життя.
А потім… потім лиш смерть та старість.
Той «потім» вже й так відтяв
Найсоковитіший шмат і ласий –
Нам рештки лишив мізерні –
Єдиного скарбу, що маємо – часу.
Хто нам його поверне?