Свистуни
Свистіли свистуни
як вітрер віє.
Багато їх було.
А бачити ж їх,
можливо лишень було
через одне
-- однісеньке вікно.
Як вітер віє
повітря все перевертає.
Хто бачив таку чудову дію
із вітром не б"ється
-- від нього втікає!
Вітер -- в собі,
силу природи зберігає.
Навіть тоді
як тихенько бушує
морські хвилі колихає.
Колишуться од відтру
виршини лісів,
на човнах білі вітрила.
Темні хмари ховаються за гори.
Трясуться чомусь Землі простори!
Казав я:
Свистіли свистуни.
Питаєш ти:
Та хто ж були вони?
Назву їх словом одним: "кушнірі".
Здіймали шкіру де могли
та й продавали для чужих...
Панами хотіли зватися
-- самі ж не знали хто вони.
Чортові сини усі були!
Відкрив вікно моєї голови
щоб подивитись які ж то є
-- так звані свистуни.
Та й ось вони!
Маленькі,
ночами лазять по траві.
Спокою не дають навіть собі.
Свистять, вони ж бо свистуни!