Я квiткою була,по веснi моя краса палала.
Я квiткою цвiла i любов свою вам дарувала.
Там в затишном саду,крiзь кущi до неба прямувала.
I радугу,що дня,на теренах неба малювала!
Приспiв:Сни,знов я бачу сни по веснi,
Сни,що додають сил менi у моiм бажаннi.
Сни,як на крилах линуть вони,
Рiзнокольоровi пiснi у моiм коханнi!
Мiж небом i землей сонце бiдолашна покохала.
I вранцi крiзь туман я його що моги виглядала.
День у вогнi зникав i рослина в спеку потерпала,
А бiля цих рослин бiла роза в маревi зникала!
Приспiв.
Там в ранцi в осенi,днi своi oстаннi рахувала.
I зоряну любов,як свое життя вам вiддавала.
Схiд сонця допалав i стежина в полi заблукала,
А квiтка у ночi,у садочку тихо,так вмирала!
Приспiв.
1999г.