пахнет кофейной гущей и сигаретами,
в этих квадратных метрах, тобой согретых.
я вже тобою захоплююся відверто,
сидя на старом расшатанном табурете.
дату закоханості дивіться на упаковці,
дату согласности с этим в глазах у меня смотрите.
тут - цілий всесвіт тілько в одній лиш миті,
здесь - не сыты волки, ну да все-таки целы овцы.
терпкий и чай, не чается ; сквозняк шатается
из угла в угол, как будто от скуки мается.
я зовсім вже не розумію, що відбувається.
я пытаюсь спокойной быть - и не получается.
дивись-но, сонце: небо зайшло за край,
а вечір вчорашній так і зовсім добіг до краю,
я більше нікого не обіймаю,
я більш нічого не відчуваю,
тому і ти їх не обіймай -
своїх дешевих Самант і Одрі,
коли вже небо пішло за обрій,
то вже не треба про то...
давай,
я в доме, выложенном из спичек,
вот-вот иссякнет последний дым.
якщо не бачитись цілу вічність,
вона стає неважливо ким.