Ніжно. Між м’якими кріслами.
Гордо. Над чужими вікнами.
Ти читаєш губи мої стиснуті…
Поцілунки стали мертво-літніми…
Фарбою на шкірі ще не змитою
Малювали золоті вогні…
Наглухо кімнатою закритою
Твої руки стали на мені…
Ти вино із пляшки розливаєш
Світлом золотим в моїх манерах…
Кажеш, любиш мене і скучаєш?..
А в мені живе Нова Венера…