ДВА ВЕДМЕДІ
Як йшов кум мій понад лісом,
Чує: хтось в кущах пихтить.
Став подалі. придивився:
Та це ж начебто ведмідь!
Мабуть, їсть когось в барлозі.
І побіг кум звідтіля,
Аж в штани наклав в дорозі,
Бо не знав, що то був я!
Брів я з ринку п’яний в дупу,
Зачепив плечем сосну,
Протаранив лобом дуба,
Впав в чагарник та заснув.
Ось лежу і чую раптом:
За кущами хтось пихтить.
Став тихесенько я раком:
Та це ж начебто ведмідь!
Біг додому навпростець я –
Зник, як дим, похмільний сум!
Бачу: кум біжить по стежці:
– Від кого ти, друже кум?
– Та ось спортом забавляюсь
На здоров’ячко своє.
А чому мчиш ти, мов заєць?
– Та шукаю, де ти є!
8 січня 2011 р.