ти йдеш
не завжди
не всюди
не знаючи меж
прокинься
не варто плекати
того, щоб позбавить
сонячних гратів
і навіть,
такі товстезні канати
не вміють, не вміють
зовсім чекати
і може, колись
твоє солнце
стане чиєсь
та зараз
обійдемось
без
тому що
лиш промінь
перший спадає
на лінії обірваних
лез
а ти, а ти
вже купила квитки
туди де не має
зими
і очима шукаючи
мрію
ти віриш в те
що зумієм
присутній
втримати струм
що поглядів живить
майбутнє
і тільки той ранок
ніколи не питає
що варте
що важить
що грає
у тебе в душі
серед розмаю