Дмытро Павлычко. Перевод с украинского
Львовские сонеты
2
Когда усоп кровавый Торквемада,
монахи по усюдам разбрелись.
Юродивыми старцами реклись
ловцы умов и душ людского стада.
Отцы святые дрожью затряслись:
с народом нет без страха власти сладу!
Душа еретика той смерти рада:
не выкажет ли кто крамолы мысль?
И исподволь монахи, постепенно
толкали к откровенью. Но пока,
их слушая, рыдали – откровенно!
И не принудить к смеху их никак.
Ведь понимали, видя перемены:
издох тиран – тюрьма его крепка.
Оригинальный текст
Дмитро Павличко. Сонети. Київ. «Генеза». 2004
Львівські сонети
2
Коли помер кривавий Торквемада,
Пішли по всій Іспанії ченці,
Зодягнені в лахміття, як старці,
Підступні пастухи людського стада.
О, як боялися святі отці,
Чи не схитнеться їх могутня влада!
Душа єретика тій смерті рада –
Чи не майне де усміх на лиці?
Вони самі усім розповідали,
Що інквізитора уже нема.
А люди, слухаючи їх, ридали…
Не усміхались навіть крадькома;
Напевно, дуже добре пам’ятали,
Що здох тиран, але стоїть тюрма!
1955