Вважають – електрон немов хмаринка,
Там-сям десь є, а не отут і стій.
Маскує відчайдушно норов свій –
Пливкої пелехатості картинки.
А думка як? Ота, що точка зору?
Теж просто хвиля, що як світло ллється?
І для загалу завше подається
Подібною на хмару неозору.
Пашіє обрій – обійнятий жаром,
Чи бовваніє місяця тареля,
Крайнебо видзеленькує сріблисто.
За мороком – не блискотять Стожари,
В сльотавості – не величенна скеля,
Не для пацьорків – дощове намисто.
2010
Переклад Вера Свистун http://stihi.ru/2011/09/02/2791
Считают - электрон, как тучка гибкий
Считают - электрон, как тучка гибкий.
Там где-то есть, не тут, он - миг, он - прав.
Отчаянно замаскирован нрав -
Скользящею мохнатостью картинки.
А мысль как? Что стоит точка зрения?
Есть лишь волна, что льётся, будто свет?
И обществу представлен сей букет
Подобно колесу - для обозренья.
Пылает горизонт, объятый жаром,
Иль Месяца виднеется тарелка.
Звон небосклона серебристо-грустный...
За сумраком, нет блеска от Стожаров.
В ненастье - скал величие померкло
И не для пузырей, дождинки - бусы.