Я - українка. Та чому, не знаю,
Не чула я чарівного "кохаю",
Лише знайоме всім "люблю"
Я знову з твоїх уст ловлю.
Ні, не набридле, не злиденне,-
Таке собі вже... повсякденне...
Адже любити можна все і всіх:
Каштан, ромашку, петриків батіг,
Любити можна матір, брата, сина,
Любити можна рідну Україну,
Товариша любити можна, кішку,
До оселі протоптану доріжку...
Я не проти - "люблю" звучить чудово,
Та хочу я почути інше слово:
Його не скажеш квітці чи тварині,-
Його сказати можна жінці чи дружині,
Чи чоловіку, якого ти кохаєш,
З ким почуття кохання розділяєш,
З ким ніч коротша, в день сонце кращє сяє,
Тому, крім кого кращого немає.
"ЛЮБЛЮ" - чудове слово, не сперечаюсь,
Та хочу чути слово я "КОХАЮ"
СЛОВАРЬ: КОХАННЯ - ЛЮБОВЬ; чому - почему; чарівного - волшебного; знайоме - знакомое; уста - губы; не набридле - не надоедливое; петриків батіг - цикорий; товариш - друг; оселя - дом; чудово - прекрасно; інше - другое; квітці - цветку; тварині - животному; жінці - женщине; дружині - жене; чоловіку - мужчине; почуття - чувства;
розділяєш - делишь; кращє сяє - лучше светит; кращого немає - лучшего нет; чудове - обворожительное; не сперечаюсь - не спорю; чути - слышать.