Чорно-жовте життя на червоному тлі -
Так невиразно-ввічливо брудно.
Я жива, і без крику живу взагалі,
І на людях не буде вже людно.
Некрасиво іду від історій, які
Дописалися після фіналу
На обкладинці. І стали гидко гіркі.
Від історій, яких не бувало.
Я - юрода, і є з цього приводу сміх,
Я сміюсь, як дурна, сама з себе.
Що було - хворобливе кіно-не-для-всіх,
Зняте на телефон без потреби,
Небезслідно забуте. Щоб знищити слід
І лакуну лишити на карті,
Поковтаю весь біль свій за раз на обід
І порву роздруковані кадри.
...Не дивися на мене в хвилини такі,
Бо цей жах не забудеш довіку.
Ти солодкий, та спогади в мене гіркі.
На ногах вже, та все ще каліка.