Розчарування... Гірко на душі,
Десь помаранчеві поділись сподівання,
Яскраві гасла, мрії та вірші,
І душ, пробуджених від сну, єднання.
Майдан – як спалах, як води ковток,
Що у пустелі небо пролива.
І він на п’єдесталі як пророк,
Який прийшов, щоб скоїти дива.
Та став пророком він лише в словах,
Забув про „Десять кроків до людей”?
Мабуть „колос на глиняних ногах”
Не має сил для втілення ідей.
Так мрії всі розбилися ущент,
Лишивши тільки ці сумні вірші.
Що ж ти накоїв, пане Президент?
Розчарування... Гірко на душі.