Я дуже люблю його очі
За те, що в обіймах, мов небо.
За те, що безмірно пророчі,
А більше для мене й не треба.
Я дуже люблю його шию,
Вона божевільно вразлива,
Її я волоссям прикрию,
І знов заворушиться в жилах.
Я дуже люблю його колір,
Молочний та теплий, єдиний.
Такий, наче ранкове море,
Неначе прозоріша днина.
Я дуже люблю його запах,
Він з розуму зводить одразу,
Спокусою в пристрасті манить,
Доводить до ніжного сказу.
Я дуже люблю його руки,
Такі вже ласкаві та сильні,
За те, що обійми – то злуки,
За те, що з ним поруч спокійно.
Я дуже люблю його тіло,
Воно як моя половина,
Красиві та випуклі жили,
Прекрасна спокуслива спина.
Я дуже люблю його поруч,
І дихання не вистачає,
Коли не потрібна вже мова,
І голова розум втрачає.
Коли він далеко – кохаю,
Коли він далеко – так важко,
Сумую і плачу, буває.
Без дихання дихати тяжко.
Він мій, я його, ми – єдині,
Таким безупинним коханням
Пишатися вічно повинні,
Ми разом - це наше бажання!