Є в рідній мові слово дивне,
Його почути кожний мріє,-
М,яке, довірливе, надійне,
Як сонце душу воно гріє.
Воно на вірність присягає,
Для тих, хто любить, благодатне,-
Всі перешкоди подолає,
Кохання зрадити не здатне.
Палка у цього слова вдача:
Це – освіжаючий озон,
Де добровільна самоздача
В любові звабливий полон.
Коли душі сопілка ніжна
Свою чарівну пісню грає,
Як лебедиця білосніжна,
Воно із серця вилітає.
Його говорять віч-на-віч,
Де свідком тільки Бог жаданий, -
Вуста дівочі й темна ніч
Шепочуть ніжно: - Мій КОХАНИЙ!
Підтекст у слова є сакральний,
«Коханий» скажуть, чи «кохана»,-
«Володар» - зміст його буквальний,-
Синонім тюркського «кагана» * -
Найвищий титул ватажків,
Їх в племенах так величали,
Ми ж юнаків, чоловіків
Таким довір,ям увінчали!
Їм доручили власну долю,
Сумісно лад всьому давати,
Цим визнаючи хист і волю,
Щоб справедливо владувати.
Отже, освідчення в коханні –
Крок незвичайний, вирішальний
В його найкращим сподіванні,-
Хай буде він відповідальний!
Якщо ж присутній розрахунок,
Багатство взяте за взірець,
Надішле доля їм рахунок,
Бо їх володар – гаманець.
Коли в цьому також інстинкт
Затисне міцно вас в лабетах,
Спокуси й зради лабіринт-
Довічна ваша естафета.
Щоб потім личко не поблідло,
Не умиватися слізьми,
Хай володіє вами світло, -
Тоді безсилий князь пітьми.
Як поклик Бога нездоланий,
Хай променисто, щиро лине:
-Тебе люблю я, мій коханий!
-Тебе кохаю, берегине…
*КагАн, хакАн (тюрк. – володар) –
найвищий титул ватажків племен багатьох тюркомовних
народів за раннього середньовіччя (звідси «каганат» -
державне утворення у ряду тюркомовних народів
раннього середньовіччя). Тепер зрозуміло, чому жінку
у шлюбі називають «дружиною» ?
06.03.04