"...за крок від рейок і коліс
вона протне розсохлі рами
висока й чиста ніби ліс
трава яка прийшла за нами"
Юрій Андрухович "Етюд неспокою"
Із незримих глибин
прошиваєш і відстань, і простір.
Мовчазна (не німа)
за життя пахнеш солодко й тлінно.
Скам'янілі долоні
прикрасивши дивним волоссям,
знов приглушуєш крок
споконвічним земним голосінням.
Коли в мене зима -
ти живеш в протилежній півкулі.
Чийсь порепаний шлях
заліковуєш стигло-зеленим.
А як раптом туман
мої вікна до світу затулить -
живосмугами тіл
проростатимеш вгору крізь мене.