Із теплих та чужих країв
Додому повертався шпак.
Не мерзнув там і смачно їв,
А все ж додому рвавсь однак.
Нелегко дався переліт,
Бо був той шпак уже в літах.
І вперше за багато літ
Ледь не загинув бідний птах.
Багато міст і сіл він бачив,
Але любив село своє,
Свою шпаківню біля дачі,
Де сад найкращий в світі є.
І ось село його чудове,
Та що там за чужинський спів?
Що за нахабство?Неподобство!
Хто в ньому поратись посмів?
Від гніву тіло затремтіло,
Господар вихором влетів...
Лиш пух і пір”я полетіло
Від самозванців-горобців.
Невдовзі у його оселі
Шпачиха справи повела
А згодом голоси веселі
Життю раділи з-під крила.
Шановні,правду ніде діти --
Шпак дім любив і рідний край.
Радів,а з ним раділи й діти.
Хіба потрібен інший рай?