Розбите серце не вздоровиш
В ньому любов ти не знайдеш
Воно не б'ється в ритм із небом
Бо в ньому сльози, як та кров
Я в самоті себе втрачаю
Я мучусь в світі як той раб
Він волі власної не має
І всім байдуже, що душа
Вона ночами гірко плаче
І в день розради їй нема
Ти простягаєш свої руки
А поруч тільки тишина
Як довго Боже ще так тліти
Життям не можна це назвать
Не в силі більше я любити
Щоб у замін отримать крах
Так кожен день любов дарую
Бо Ти для мене дав її
Але прошу тепер прощення
Не в силі я цей дар нести
Ти дарував його щоб інші
Могли знайти собі спокій
А в мене серце так розбите
Ніщо не треба, тільки біль
Та більше сили я немаю
Щоб знов піднятись і любить
Тебе мій Боже я благаю
Візьми мене в Свій вічний дім
Комусь це буде лише віршик
Та знавши його не забудь
Любов - це дар, один на світі
Від нього ти помреш мабуть...