Я ішов додому
Та й зеленим гаєм
Бачив, як в садочку
Дівчину знайому
Та й іще в віночку
Хлопець обіймає.
Та упав віночок
З русої голівки
А куди не знати
Каже: ще разочок
Дай поцілувати
Й підеш до домівки
Бо за північ стало
Годі вже гуляти
Бо напевне мати
Віч ще не стуляє
І із ким гуляла
В тебе запитає
Коли чую згодом
Дівчина: Козаче
Не журись тією
Думою своєю
Я тебе сьогодні
Познайомлю з нею.
-Ой. Мені ще рано
Твою матір знати
Я іще з тобою
Не встиг нагулятись
І тебе кохана
Як себе пізнати