***

Ти – мій солодкий біль,
Моє потаємне бажання,
Єдиний герой моїх мрій,
Моє найпалкіше кохання.
Твій погляд для мене все:
І сонце, і місяць, і зорі.
Мене кудись, ніби, несе
У цьому безмежнім просторі.
Можливо, тобі здається,
Що я божевільна. Можливо.
Та серце прискорено б'ється
З тих пір, як тебе я зустріла.
Я більше не знаю, як жити,
Здається, я знову кохаю.
Але я боюся любити...
Боюся – і знову втікаю.
Втікаю від тебе, від себе,
Від болю і від страждання.
Я хочу лиш відповідь знати:
"Для чого здалось те кохання?".
Але я не можу забути
Ту посмішку і той погляд,
Так хочеться знову відчути
Твій теплий і лагідний дотик.
А раптом ти мене скривдиш
І знову я буду страждати?
Нікому я більше не вірю,
Не можу я ризикувати.
А раптом я помиляюсь
І буду страждати ще більше?
Я вирішила – я залишаюсь!
Тому що не буде вже гірше...