* * *
Я та, що розмовляє з вітром, –
Кому ще виллю свою душу,
Коли лукавлю з цілим світом,
Його я щирістю зворушу.
Йому повідаю одному,
Кого чекаю дні і ночі,
Хто шлях забув до мого дому,
За ким вже виплакані очі.
Його гінцем відправлю бистрим
Припасти до вікна чужого
Зажуреним осіннім листом,
Що красномовніший за слово.
Погана звістка, а чи добра –
Ти повертайся поскоріше.
Погожі дні, а чи негода –
Від твого подиху тепліше.
Швидка вода зеленооко
Голубить неба тиху вроду...
Безмежно сумно й одиноко
Мені в безвітряну погоду.
Перевод - ЛУЧИ НАДЕЖДЫ
Я та, что с ветром говорила, -
Кому ещё открою душу,
Когда лукавлю с целым миром,
На ветер искренность обрушу.
Лишь одному ему открою,
О ком тоскую дни и ночи,
Ко мне кто позабыл дорогу,
За кем уж выплаканы очи.
Его гонцом к тебе отправлю,
Чтобы припал к окну чужому
Осенним листиком печальным,
Красноречивее, чем слово.
С плохим известием иль добрым
Ты возвращайся поскорее.
Погожий день иль непогода -
С дыханием твоим теплее.
Воды порыв зеленооко
Красу небес голубит нежно…
Мне бесконечно одиноко
Без ветра… И в глазах – безбрежность…