Полiт кохання

      

Знову серце палає- неначе перше кохання,
Знову квiтне земля, i лунають пташинi пiснi
Знову серце кохає, i я чую палкi зiзнання,
Знову я вiдчуваю: розквiтну, як навеснi.
Долечу я до тебе на крилах на раннiм свiтанку,
Ще не встигне зоря розбудити довколiшнiй свiт.
Донесу я до тебе краплину рожевого ранку
I з палаючим серцем тебе запрошу у полiт.
Ми вiзьмемось за руки, стискаючи мiцно долонi
I зiймемось у небо – у Чумацький зоряний шлях.
Легкий подих повiтря прохолодою дме в нашi скронi,
Нас кохання несе на космiчних шалених вiтрах…

 05. 02.2011 г.        Наталья  Беш