ДУМИ ПРО СІЧ
Щось не спиться мені всю ніч,
Думав я і про себе й про пана.
Може взяти й чкурнуть на Січ,
Ну, а як же моя Оксана...
Ляхи вкрай розгулялись в нас,
Катували старого Івана.
«Їдь на Січ» - говорив Панас,
Ну, а як же моя Оксана...
Там Богдан козаків зібрав,
Скоро рідна земля ороситься,
Біс би ляхів отих побрав.
І мені Запорожжя сниться.
Ой, Оксанонько, зачекай,
Як вернусь, поберемось, люба.
Ляхи вже розгулялись вкрай.
Сеча йде і страшна поруба.
Я у серці своїм бережу
Образ твій і святу молитву,
Кожну ніченьку Бога прошу,
Щоб поміг мені в люту битву.
..................................................
Боже, скільки людей полягло
На землі моїй рідній, милій.
Скільки їх у могилу лягло,
А скільком не найшлось і могили.
Боронити свій рідний край,
Це обов’язок наш козацький,
А козака лякай не лякай,
Не застанеш його зненацька.
То порода така міцна,
Загартована в сечах і битвах.
Україна у нас одна,
Одна віра, одна Молитва!
6 травня 2006 р. (святого Георгія Побідоносця)