Рибалка
Час від часу
один чоловік
затурбовувався дуже
сам по собі.
Проблеми ж його
не так і дуже й важливі
-- так як у других людей,
для других були.
А що він думав так дуже
то голова його зважніла
аж він роздумувати перестав
-- а череп голови його
під вагою черв"яків похилився.
Він же мав друга,
який пораду розумну йому і дав.
"Забери усі свої черв"ячки
та й подайся на рибалку...
Там забудеш своє горе.
Все недобре, полетить в минуле!
Посиніє небо, засіяють зорі ясно
й голова твоя заблисне
як рання промінь щасливого дня..."
Так і сталося...
Всі турботи,
немов порох дрібненький,
вітер розвіяв.
Голова стала легенька
-- вже літає як той соловейко
що щебече безкінцево пісню
круговими січеннями еліпсоїду
із гори неба до землі долу...
А де ж ділося все горе?
-- Піднялося так високо
Аж до неба досяглося...
Там розвіялося як хмара
Між вітрами розійшлося.
02/09/2011