Летить легенько сніг
і тихо осідає
На марево гілок
в забутому саду.
В хатині тій давно
нікого вже немає,
І стежечки тепер
туди я не знайду.
Лиш в пам'яті моїй
туди веде стежина,
І заясніє знов
віконечко в імлі,
І знов переступлю
поріг,що відділяє
Живих -- і тих,кого
нема вже на Землі.
І повертає час
чарівну стрілку долі.
Переживаю все -
тепло і світло - знов!
І повертаю знов -
по волі чи неволі -
Сюди,де ще трима
надія і любов.