Самота сміється криво,
Глузує візерунком зимного вікна.
Прихід весни здається дивом,
Сніг ріже пальці з ночі до рання.
Вітер відкрив вікно, загасив свічі,
А в темряві не пишуться вірші.
Знаєш, я за біль, рано чи пізно, всеодно пробачу,
Та хто навчить пробачати втомлену душу?
Весна моя, прийди в мій дім,
Зігрій теплом душу і серце.
Весна моя, огорни добром
Цей світ, що добрим лише зветься.
Весна моя, сумую за тобою,
Ніхто не в змозі подолать той сум.
Весна моя, тебе чекаю з болем,
Не живучи живу, одна, із самотою.
Плечі і спина завжди прямі,
І ноги стискають підбори;
Усмішка відповідає на думки німі,
Усмішка сяє - і в радості, і в горі.
А я любити хочу: все життя, і без тями,
Одного, чи сто одного – яка різниця?
Тільки б в коханні душу збагачувати віршами,
І плакати, коли вночі не тремтить серце.
Весна моя, прийди в мій дім,
Зігрій теплом душу і серце.
Весна моя, огорни добром
Цей світ, що добрим лише зветься.
Весна моя, сумую за тобою,
Ніхто не в змозі подолать той сум.
Весна моя, тебе чекаю з болем,
Не живучи живу, одна, із самотою.
10 – 11 лютого 2011р.