Я вже звик хворіти тяжко,
Я вже звик дихати важко.
Я вже звик хворіть на любов.
Все біжить, скипаючи кров.
Дивитись у вікно частіш, ніж раніше.
Згадати усе минуле, торішнє.
Набути мови не правильних слів,
Лишитись роздумів, страхів та снів.
Гасити полум`я старих мостів,
Не слухати правди наших дідів.
Я звик забувати омріяний рай,
Не біжу у літку босоніж у гай.
Я звик без турботи курити життя.
І всім біль причиняти без каяття.
У звичку ввійшло кричати до німоти.
Та тільки у звичку не входиш все ти.