То моя кава без кофеїну,
то папіроса без нікотину,
то моє лішко, в яке я лягаю,
тільки постелі на ньому немає.
То моє небо - гарне та нічне,
та зірочок немає там ніде.
То телевізор без пульта,
як впадло лазити туда, сюда...
То моє літо, без сонця і тепла,
а то - зима, без снігу і борда,
то без дощів осінь моя скупа,
а у весни квіток ні грама вже нема.
То рідне місто без жодної людини,
та шо там... суха планета без краплини,
моя кімната, без стелі і жодної стіни,
то ціла я ... забрав усе...
крім тої пустоти...