Зі мною поруч завжди буде хтось,
Ніколи не назвуть мене самотньой.
А в мене в серці все, що не збулось-
І вітер слів і подихів холодних.
Мене завжи кохатимуть, як світ
І квіти даруватимуть, і ласки.
а в мене серце крижане, як лід,
Що в корлеви із старої казки.
Розбитий в щепки долілиць кришталь
Нагадує про мої мрії трохи.
В руках у мене доля та печаль...
під простирадлом теплим мерзнуть ноги...
Втомилась я в чеканнях і піснях,
Втомилось серце кров чужую пити,
Приймати чужі болі й страх
І у душі своїй усе оте носити.
Я вже не вірю в ангелів з небес
І у кохання, що до сонця всіх підносить,
Можливо, я не бачу вже чудес,
яких так тіло моє просить...
І звуки на гітарі грифі,
Й на білому папері ці слова,
І ця проста й звичайна рима...
А я холодна, й звична, і пуста...