Думку у попіл: усе маячня, каламуть,
Що приготує так щиро сподіване диво?
Душу з’ятрили,побачили жадану суть?
Вже вибачайте, вона і гірка ,і красива.
Правду сховати усе не виходить ніяк,
Мабуть, я надто відверта з людьми і зі світом.
Сонце зимою хоча і холодне, то знак,
Що неодмінно зима усміхнеться нам літом.
******************
Мені шкода людей,через жорстокість,
Що витісняє із сердець прекрасне.
Краса – то чорнобровість,кароокість
Роса у полі,небо,сонце я’сне.
Чому постмодерністські халабуди
Нам замінили золоту блакить?
Прекрасно – дихати на повні груди,
Коли в тобі струмок життя бринить.
І бігти, бігти,бігти,не спинятись,
Відчути іннервацію душі.
Краса – у вас!Умійте роздивлятись!
Вона у снах шепоче вам вірші…
******************
Я, мабуть, кричу надто голосно,
А треба лише шепотіти.
А треба – очима впівголоса,
Й летіти, летіти, летіти…
*****************
Хочеться бути такою гарною,
Ні , не для всіх – для любих!
І не книгою зовсім – книгарнею!
Для тих,хто мене любить.
Хочеться бути такою щасливою,
І щоб усі - щасливі!
Мокнути літом під теплою зливою,
Навіть радіти …зливі!
І неповторною, і неповторною!
Жить неповторною дниною.
Вільною, сильною,доброю,гордою,
Просто бути людиною.